Стокгольм - символ української перемоги. У кожного з нас знайдеться власний #стокгольм: вагомий, непересічний, здобутий всупереч обставинам.
Стокгольм - символ української перемоги. У кожного з нас знайдеться власний #стокгольм: вагомий, непересічний, здобутий всупереч обставинам.
Андрій Коноваленко розповідає, як в 16 років розробив пристрій, що перетворює будь-яку поверхню в інтерактивну, і взяв участь в престижному конкурсі Microsoft
Андрій Коноваленко
розробник, засновник CamTouch и OpenWorld
Все почалося ще в шкільні роки. Я тоді, як і багато підлітків, зацікавився технікою в цілому і комп'ютерами зокрема. Тому факультативно відвідував курси інформатики. Але вони давали досить загальне уявлення. В основному навчали роботі з офісними програмами та графічними редакторами.

У 10-му класі я потрапив у гурток під керівництвом викладачки інформатики Людмили Вікторівни Булигіної. Вона готувала школярів, шо цікавляться темою інформатики, до олімпіад. З цього і почалася моя майбутня кар'єра програміста. А Людмила Булигіна згодом стала моїм науковим керівником.

Справа в тому, що в рамках цього гуртка ми не просто розв'язували задачі з програмування, а вирішували більш глобальні завдання. В основному кожен школяр займався розробкою IT-теми, що його цікавила. У мене теж було кілька різних проектів.

Одним з останніх стала розробка системи, що перетворює будь-яку поверхню на інтерактивну. Але ця ідея трансформувалася з іншої моєї розробки. Я, як і будь-який школяр, знав, що під час підготовки до контрольної роботи досить важко швидко відшукати потрібну тему або приклад у шкільному зошиті. Тому подумав, що було б чудово перевести рукописний шкільний конспект у цифровий формат. І вже з таким файлом оперативно працювати в комп'ютері або смартфоні.
Завдання виявилося не таким простим, як здавалася. З'ясувалося, що для адекватного розпізнавання рукописного тексту, комп'ютер має "розуміти", як людина веде ручку під час письма. Я переключився на вирішення цього завдання, тому що воно здалося мені більш цікавим і перспективним.
В результаті з'явилася ручка-стилус, відеокамера, яка визначає положення ручки, і програмне забезпечення.

Мій перший робочий макет був досить примітивним. Його я зібрав з підручних засобів: використовував веб-камеру ноутбука, а електронну схему стилуса помістив у корпус маркера з примотаною до нього батареєю. Написана мною програма працювала неточно і досить повільно. Розпізнавані букви виходили переривчастими і нерівними. Але я не впадав у відчай, а вдосконалював свій винахід і програмне забезпечення. Я направляв камеру на різні поверхні та водив по ним саморобним стилусом.

І тут я зрозумів, що куди цікавіше, ніж розпізнавати конспекти, — працювати з інтерактивною поверхнею. Коли можна на будь-який "стінці" -поверхні інтерактивно писати, малювати і кликати пером, ніби ти сидиш за комп'ютером і працюєш із файлом.

Я вирішив всі сили кинути на розробку цієї системи і не пошкодував.
Уже в 10-11 класах я презентував свою розробку на різних IT-конкурсах і фестивалях. І навіть подав заявку на участь в одному з престижних міжнародних конкурсів для студентів Microsoft Imagine Cup. Удача мені посміхнулася. Мій проект пройшов регіональний відбір, потім була презентація в Києві, в результаті чого я разом зі своєю розробкою, яка отримала назву CamTouch (утворена від англійських слів camera - камера і touch - дотик), вирушив до США на міжнародний етап конкурсу. Я був єдиним школярем серед учасників від України. І хоча на міжнародному етапі конкурсу я не зайняв призового місця, участь у престижному IT-змаганні мене сильно надихнула.

Вже будучи студентом факультету інформатики та обчислювальної техніки НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського я взяв участь у фестивалі інноваційних проектів і стартапів Sikorsky Challenge. В результаті моєю розробкою зацікавився фонд Noosphere і виділив грант на створення першої партії нового пристрою для тестування українськими вчителями. Так почався шлях моєї розробки до українських шкіл. Більш того, виявилося, що моя пропозиція як мінімум вдвічі дешевша, ніж сучасні шкільні інтерактивні дошки.

Головне, щоб твій проект вирішував не тільки твою особисту проблему, а був більш глобальним - допомагав вирішувати проблему багатьох людей. А можливо, і всього людства!
Це мотивувало мене до створення інших проектів і розробок. Я став співзасновником соціального проекту OpenWorld. Він займається розробкою системи, яка допомагає людям з проблемами із зором орієнтуватися в інфраструктурі міста. Наприклад, безпомилково знаходити вхід до під'їзду, магазин або зупинку громадського транспорту. Досить тільки встановити автономний маячок на міський об'єкт і людина з проблемами із зором легко знайде вхід, якщо на її смартфоні встановлено спеціальний додаток.

Ще один проект, до якого я маю відношення, - це освітній проект Дитячі наукові студії. По суті, це курси програмування, робототехніки та 3D-моделювання для підлітків. Їхня особливість у тому, що всі предмети викладають молоді викладачі, які ведуть практичну діяльність. Підлітки працюють над проектами, беруть участь у стартап-таборах, вчаться робити презентації, оцінюють перспективність і можливу вартість своїх проектів. Фактично я продовжую справу мого шкільного викладача Людмили Вікторівни Булигіної.

Але незважаючи на гадану успішність моїх проектів, бувають моменти, коли складно. Думаю, такі моменти бувають у кожного. І в цьому випадку я б усім порадив займатися тільки тим, що самому цікаво і подобається. Тільки тоді буде достатньо енергії та натхнення. А коли на шляху будуть з'являтися труднощі, і буде здаватися, що час із цим зав'язувати, - не зневірятися, а наполегливо працювати далі. Головне, щоб твій проект вирішував не тільки твою особисту проблему, а був більш глобальним - допомагав вирішувати проблему багатьох людей. А можливо, і всього людства!

Надсилаючи свою історію на emal tviy@stockholm.org.ua, автор погоджується танадає згоду на те, що історію може бути відредаговано та опубліковано Організаторами на сторінці https://www.facebook.com/Stockholm.org.ua із зазначенням імені та прізвища автора, що були вказані ним в електронному листі. Крім того, автор погоджується з тим, що публікація його історії не оплачується/ не відшкодовується Організатором. Публікація історії на сторінці https://www.facebook.com/Stockholm.org.ua не є обов'язком Організатора – Організатор залишає за собою право на власний розсуд здійснити публікацію отриманої історії або не здійснювати такої публікації.