Стокгольм - символ української перемоги. У кожного з нас знайдеться власний #стокгольм: вагомий, непересічний, здобутий всупереч обставинам.
Стокгольм - символ української перемоги. У кожного з нас знайдеться власний #стокгольм: вагомий, непересічний, здобутий всупереч обставинам.
Ольга Маслова, кандидат біологічних наук, розповідає про те, чому варто зробити популяризацію науки своїм основним заняттям
Ольга Маслова
кандидат біологічних наук,
популяризатор науки, Nobilitet
Біологією я цікавилася з дитинства. Причому крім адекватного для свого юного віку журналу "Юний натураліст", який виписував дідусь, я ще любила гортати й бабусині книги з клінічної цитології. В останніх мене приваблювали зображення фіолетових лейкоцитів і таємничі наукові терміни.

А після того як у 8-му класі посіла призове місце на республіканській олімпіаді з біології, я остаточно визначилася зі своєю майбутньою професією і зрозуміла, що хочу вступити на біологічний факультет Київського національного університету ім. Шевченка. І жодного разу не пошкодувала про свій вибір. На кафедрі цитології провела студентські та аспірантські роки.

C мого курсу за кордон виїхали практично всі відмінники. Моя позиція така: якщо у людини головна мета — ієрархічне зростання в науці, тоді так — за кордоном в крутий і сучасній лабораторії цим шляхом йти приємніше. Але мої психофізіологічні особливості вимагають багатьох видів діяльності, які навряд чи вдалося б реалізувати в класичному академічному середовищі в іншій країні.

Під час написання диплома та кандидатської я працювала у відділі генетики академіка Віталія Кордюма, спілкування з яким сформувало мій світогляд. Справа в тому, що він займався популяризацією науки, коли це ще не було мейнстрімом. А потім я вирішила завести блог. Хоча це і був блог, в якому я писала про побутові речі, вже тоді я часто вплітала в текст щось з наукпопу. Наприклад, доступно розповідала про нейромедіатори, клітини і наукове мислення.

Я остаточно зрозуміла, що варто ризикнути і спробувати зробити популяризацію науки своїм основним заняттям
Три роки тому я остаточно зрозуміла, що варто ризикнути і спробувати зробити популяризацію науки своїм основним заняттям. У 2017-му на одній з моїх лекцій я зустрілася з маркетологом Валерією Лошмановою і ми зайнялися спільним проектом, внаслідок чого з'явилася ідея для ще одного спільного проекту Nobilitet, покликаного просувати науку. Тоді вдало зійшлися декілька чинників.

У 2017-му Нобелівку в сфері фізіології і медицини отримали вчені за дослідження циркадних ритмів, а це одна з моїх тем, про яку хотілося розповісти. А у Валерії народилася ідея знайти якийсь об'єднавчий елемент для науково-популярних заходів. І, звичайно ж, перша думка — Нобелівська премія, як золотий стандарт оцінки наукової діяльності.

Коли ми вирішили запускати свої заходи, то думали, що вже хтось робить подібне, адже Нобелівка — на поверхні. Виявилося, ні. У суспільства ставлення до вручення цієї престижної премії таке ж, як до "Оскару" або Євробачення: перший тиждень хайп і обговорення, а потім інтерес падає. Тому ми вирішили запустити своєрідні лекції, пре-паті, які б популярно пояснювали широкій аудиторії, хто і за що отримав Нобелівку.

До речі, наш перший захід, в який ми вклали власні заощадження, не окупився. Але це нас не зупинило.

За цей час ми змогли провести наше масштабне пре-паті двічі: в минулому і позаминулому році. І ще близько десятка заходів скромніше, де розповіли про Нобелівку минулих років і торкнулися навколонобелівських історій, на зразок невручення в 2018 році премії з літератури.

Хоча нас часто запитують про Нобелівку для українців, але оцінювати такі речі не в нашій компетенції. Наука вже давно — процес, що вимагає системних підходів, роботи сильних і часто міжнародних груп. При цьому не варто забувати, що українці вже зараз є частиною міжнародних наукових колективів і тому ймовірність потрапити в списки нобеліатів завжди є.
Надсилаючи свою історію на emal tviy@stockholm.org.ua, автор погоджується танадає згоду на те, що історію може бути відредаговано та опубліковано Організаторами на сторінці https://www.facebook.com/Stockholm.org.ua із зазначенням імені та прізвища автора, що були вказані ним в електронному листі. Крім того, автор погоджується з тим, що публікація його історії не оплачується/ не відшкодовується Організатором. Публікація історії на сторінці https://www.facebook.com/Stockholm.org.ua не є обов'язком Організатора – Організатор залишає за собою право на власний розсуд здійснити публікацію отриманої історії або не здійснювати такої публікації.