Стокгольм - символ української перемоги. У кожного з нас знайдеться власний #стокгольм: вагомий, непересічний, здобутий всупереч обставинам.
Стокгольм - символ української перемоги. У кожного з нас знайдеться власний #стокгольм: вагомий, непересічний, здобутий всупереч обставинам.
Організаторка Таборів активної реабілітації Уляна Пчолкіна, розповіла, як жити повним життям
попри інвалідність
Уляна Пчолкіна
Організаторка таборів активної реабілітації для людей з інвалідністю, телеведуча, фіналістка Міс світу серед дівчат з інвалідністю, перша чемпіонка світу з карате на інвалідних візках
Я отримала травму 14 років тому. Через два роки після цього потрапила до табору активної реабілітації. І ось уже 12 років працюю в цій системі. За цей час у моєму житті багато що відбувалося паралельно: я брала участь у конкурсах краси, працювала телеведучою, займаюся спортом.

Зараз ми з чоловіком [Віталій Пчолкін — громадський діяч, активіст та консультант, також має інвалідність] вирішили сфокусуватися на діяльності групи активної реабілітації, вивести діяльність нашої організації на новий рівень.

Коли після своєї травми потрапила до табору активної реабілітації, саме там усвідомила: я така сама громадянка, як і всі. Що я можу виходити на вулицю, жити повним життям і пояснювати людям, коли вони потребують допомоги, як допомогти і це не соромно. Тому що бар'єри в середовищі — це не моя проблема. Інвалідність — це не моя проблема, проблеми виникають, коли я потрапляю у непристосовані для людей з інвалідністю приміщення.

Коли після своєї травми потрапила у табір активної реабілітації, саме там зрозуміла: я така ж сама громадянка, як і всі
Тепер у нашому таборі ми вчимо людей вільно почуватися в тих умовах і в тому стані здоров'я, які вони мають на сьогодні. Якщо ти наразі пересуваєшся на інвалідному візку, то маєш бути абсолютно незалежним та самостійним. Ми адаптуємо людей до тих умов, у яких вони опинилися. У таборах ми несемо філософію активного життя після травми спинного мозку, і, звичайно, це поширюється загалом на суспільство.

Кожна людина, яка пройшла вишкіл у таборі активної реабілітації, повертається додому, стає активнішою і бере відповідальність за своє життя. А це, на мою думку, взагалі найголовніше для кожного з нас: взяти відповідальність за себе, за свої дії.

В Україні для людей з інвалідністю — точкова доступність. Попри те що є точкові успіхи, загалом же стверджувати, що у нас безбар'єрне середовище, не можна. Людина з інвалідністю не може вільно пересуватися, почуватися комфортно на вулиці, отримувати освіту тощо. Ми також наражаємося на дискримінацію на державному рівні: застарілі закони, застарілі норми.

Які б не були реформи і яким би не був президент, лише від мене залежить, які послуги мені нададуть і як до мене будуть ставитися у суспільстві. Саме від мене, від кожного з нас
Проте деякі зміни вже є. Наприклад, 14 років тому в Україні взагалі не було транспорту з низькою підлогою, яким було би зручно користуватися людям з інвалідністю. Вийти і вільно поїхати містом було абсолютно неможливо: треба було постійно брати когось із собою. Сьогодні ситуація дещо покращилася, люди виходять, можуть самостійно дістатися роботи, спортзалу, кінотеатру. Дедалі більше споруджують і торговельні центри за європейськими нормами доступності.

Останнім часом у суспільстві й у ЗМІ порушуються чимало тем стосовно людей з інвалідністю. Люди з інвалідністю також стали більш сміливими і почали брати на себе відповідальність, виходити у медійний простір, публічно показувати себе. Ми — абсолютно такі ж громадяни, як і всі інші, маємо таке ж право на освіту, на роботу, на дозвілля.

Які б не були реформи і яким би не був президент, лише від мене залежить, які послуги мені нададуть і як до мене ставитимуться у суспільстві. Саме від мене, від кожного з нас. Якщо ми будемо брати відповідальність за свої дії, станемо взаємоввічливими, вважаю, що багато чого зміниться набагато швидше. Жоден президент і жоден міністр за нас цього не зробить.

Надсилаючи свою історію на emal tviy@stockholm.org.ua, автор погоджується танадає згоду на те, що історію може бути відредаговано та опубліковано Організаторами на сторінці https://www.facebook.com/Stockholm.org.ua із зазначенням імені та прізвища автора, що були вказані ним в електронному листі. Крім того, автор погоджується з тим, що публікація його історії не оплачується/ не відшкодовується Організатором. Публікація історії на сторінці https://www.facebook.com/Stockholm.org.ua не є обов'язком Організатора – Організатор залишає за собою право на власний розсуд здійснити публікацію отриманої історії або не здійснювати такої публікації.