Стокгольм - символ української перемоги. У кожного з нас знайдеться власний #стокгольм: вагомий, непересічний, здобутий всупереч обставинам.
Стокгольм - символ української перемоги. У кожного з нас знайдеться власний #стокгольм: вагомий, непересічний, здобутий всупереч обставинам.
Юлія Пилипенко, письменниця, розповідає про те, як, не дивлячись на складний життєвий шлях, їй вдалося досягнути творчих успіхів та навчитися цінувати
кожну мить
Юлія Пилипенко
письменниця
Коли мені було сім років, в нашій родині сталася біда — раптово захворів мій 17-річний брат. Ніхто не міг зрозуміти, що з ним. В Україні лікарі не змогли встановити чіткий діагноз і припустили, що у нього цироз печінки. Хоча він ріс абсолютно здоровим хлопчиком. На зібрані гроші батьки змогли відправити його в Нідерланди, але й там йому не поставили точний діагноз. Здоров'я брата стрімко погіршувалося. Єдиним варіантом продовжити його життя було трансплантація печінки, але в той момент не було ні донора, ні грошей. На жаль, у 17 років брата не стало.

Минуло десять років, і 17 років виповнилося мені. Я була здоровою дівчинкою, професійно займалася великим тенісом. Напередодні іспиту з вищої математики, відчувши моторошну сонливість, лягла спати. А вранці мене розбудила бліда і перелякана мама. За одну ніч моя шкіра стала шафранового кольору. Природно, батьки, які пройшли через трагедію з братом, — а тут такі ж симптоми і той же вік — злякалися.

Загалом, дубль два. Лікарі знову не змогли встановити діагноз і припустили, що це жовтяниця.

Але мені пощастило. Про цю історію дізнався друг моїх батьків, який десять років тому лежав в одній палаті з моїм братом, і запропонував фінансову допомогу.

Мене екстрено відправили до Ізраїлю, де поставили точний діагноз. Виявилося, що у мене рідкісне генетичне захворювання — синдром Коновалова-Вільсона. При ньому в організмі виробляється надлишкова кількість міді, яку печінка не встигає переробляти, і відбувається інтоксикація організму. Постало питання про трансплантацію печінки.

Після такого випробування я ще більше полюбила життя і навчилася цінувати кожну мить. У мені прокинулася пристрасть до свободи і подорожей
Після низки консультацій Німеччина виявилася єдиною країною, готовою провести таку операцію. Так я потрапила в Університетську клініку Ессена до професора Крістофа Брольша, який одним з перших почав проводити часткові пересадки.

Серед інших був варіант, при якому мою маму розглядали як донора. Зрозуміло, вона вхопилася за цей шанс.

Операція, що тривала 20 годин, пройшла успішно, і я живу нормальним життям. Єдине, що тепер повинна все життя приймати імунодепресанти. Хоча це мені особливо не заважає.

Більш того, спочатку німецькі лікарі привчили мене до того, що я здорова людина і що рятували мене для того, щоб я жила повноцінно.

Після такого випробування я ще більше полюбила життя і навчилася цінувати кожну мить. У мені прокинулася пристрасть до свободи і подорожей. Я побувала в багатьох країнах, вивчила чотири іноземні мови і щорічно в свій день народження їду в улюблене місто — Париж.

Але найголовніше — стала письменницею і на сьогоднішній день опублікувала три книги прози. Перша — Руденька, автобіографічна історія, яку я написала після операції. Пізніше я отримала багато вдячних відгуків від читачів, для яких моя історія виявилася терапевтичною. В Україні ця книга стала справжнім бестселером, увійшла в державне замовлення і була видана ще й українською мовою.

А торік вийшла третя книга — Голуб із зеленим горошком, про однойменну картину Пабло Пікассо, вкрадену з Музею сучасного мистецтва в Парижі.

Крім цього, я завоювала дві золоті медалі з великого тенісу на чемпіонаті світу для людей з трансплантованими органами. І продовжую зустрічатися з людьми, які сумніваються в операціях, щоб на власному прикладі показати, що для справжнього життєлюба немає нічого неможливого.

Надсилаючи свою історію на emal tviy@stockholm.org.ua, автор погоджується танадає згоду на те, що історію може бути відредаговано та опубліковано Організаторами на сторінці https://www.facebook.com/Stockholm.org.ua із зазначенням імені та прізвища автора, що були вказані ним в електронному листі. Крім того, автор погоджується з тим, що публікація його історії не оплачується/ не відшкодовується Організатором. Публікація історії на сторінці https://www.facebook.com/Stockholm.org.ua не є обов'язком Організатора – Організатор залишає за собою право на власний розсуд здійснити публікацію отриманої історії або не здійснювати такої публікації.