Стокгольм - символ української перемоги. У кожного з нас знайдеться власний #стокгольм: вагомий, непересічний, здобутий всупереч обставинам.
Стокгольм - символ української перемоги. У кожного з нас знайдеться власний #стокгольм: вагомий, непересічний, здобутий всупереч обставинам.
Андрій Пишний, голова правління Ощадбанк, та його персональний #стокгольм, що відбувся у Парижі
Андрій Пишний
голова правління Ощадбанк
«Пишімо спільно історію наших перемог. Надихаймо одне одного на майбутні перемоги. Я долучаюсь до спецпроекту #стокгольм. Він для того, щоб ми, українці, більше ділилися між собою своїми перемогами та історіями успіху. Тож ділюсь. Це і моя персональна історія, і історія однієї важливої перемоги нашої команди Ощадбанку. Ділюсь не вперше. Але цього разу по-особливому, щоб вона була вже напевно зафіксована. Щоб вона увійшла в загальну історію українських перемог. Долучайтеся й ви. Діліться своїми історіями.

Прийшов. Побачив. #Париж

«Єдиною межею наших завтрашніх звершень стануть наші сьогоднішні сумніви», — казав Франклін Д. Рузвельт. Про це варто завше пам'ятати, коли берешся за будь-яка складну й велику справу.
Саме такою великою і водночас складною справою для мене особисто і для команди Ощадбанку стала експропріація активів і майна Ощадбанку в АР Крим російськими окупантами рівно 5 років тому та боротьба за їх повернення.

То був відвертий нахабний грабунок посеред білого дня. На очах у всього світу. Нагадаю, ще не було зовнішньої агресії на Донбасі, ще країна не оговталася і не осмислила того, що відбулося на Майдані і з усіма нами. А ми, в банку, вже стикнулися очі в очі з усіма принадами «русского мира».

Нам не дали вивезти з півострова жодної копійки, жодної одиниці техніки. В одну ніч на відділеннях Ощадбанку окупанти змінили таблички, а все, що було всередині, оголосили власністю раніше нікому невідомого Російського національного комерційного банку, який на 100% належить російській державі.
Щоб уявити масштаби грабунку, наведу тільки одну цифру — наша кримська філія складалася без малого з мережі у 300 відділень, що перевищувало філійну мережу по всій Україні таких потужних міжнародних банківських груп як Сбєрбанк Росії, ОТР-банк, Креді Агріколь та багатьох інших.

Тоді, 5 років тому, часто здавалося, що в тій ситуації нічого не вдієш. Адже на півострові не діяв не тільки жоден закон, але й міжнародне право. Ми наче провалилися в якусь паралельну реальність. Але все ж не впали у відчай і стали ретельно збирати всі документи, кредитні справи і максимально документувати факти того грабунку.

Працюючи над доказовою базою, ми практично одразу стали вивчати перспективу позову проти РФ. Експертні думки розділилися 50 на 50. Подібних судових кейсів не було не тільки в банку, але й, як згодом виявилося, у всій світовій юридичній практиці. Тож рішення потрібно було приймати принципове.

Зваживши всі «за» і «проти», ми все ж таки вирішили — позову бути! Відповідальність я повністю усвідомлював. У дискусіях із оптимістично налаштованими фахівцями ми дійшли висновку, що для подачі позову найкраще буде використати двосторонню угоду про заохочення та взаємний захист інвестицій між Україною та РФ від 27 листопада 1998 р. Адже ця угода була не лише ухвалена, а й ратифікована обома сторонами. Такі нюанси багато важать у подібних міжнародних судових справах.

Зваживши всі «за» і «проти», ми все ж таки вирішили — позову бути! Відповідальність я повністю усвідомлював
Далі ще було одне випробовування. Коли шукали міжнародного юридичного радника, який би став нашим партнером у цій нелегкій боротьбі. Консультації з першою десяткою світових юридичних компаній, які мають необхідну експертизу, виявили, що шість із десяти не готові в силу різних обставин братися за таку справу. Решта юридичних радників запропонували свої стратегії захисту.

Власне, оцінка запропонованих моделей і вибір стратегії вимагала від команди банку фаху на рівні найбільш титулованих юридичних радників. І, як свідчить результат, ми зробили правильний вибір, обрали найкращу стратегію і гідних радників — лондонську компанію Quinn Emanuel Urquhart & Sullivan LLP.

Судове слухання проводилося арбітражним судом ad hoc відповідно до Арбітражного регламенту Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) під адмініструванням Постійної палати третейського суду (Permanent Court of Arbitration, PCA), що розташована в Гаазі (Нідерланди).

Розгляд спору цим органом визначений одним зі шляхів вирішення спірних ситуацій в Угоді про заохочення та взаємний захист інвестицій між Україною та РФ. Місцем слухання ми обрали Париж. Тому що фактичне місце арбітражного розгляду визначає процесуальне право слухань, а французькі закони менш поблажливі до учасників процесу, які спочатку не беруть у ньому участі, а потім намагаються оскаржувати його рішення. А саме так поводилися представники РФ.

Увесь процес зайняв довгих чотири роки, а з урахуванням збору доказової бази і того більше. Але ми перемогли. Наші вимоги були задоволені у повному обсязі — Росія за рішенням міжнародного арбітражу має сплатити 1,3 млрд доларів США на користь Ощадбанку. Крім того, за цим рішенням щодня несплати з її боку — це ще 97 тисяч доларів пені і штрафів на користь українського державного банку.
Арешт активів може бути виконаний в юрисдикціях 156 країн. А це практично цілий світ. До того ж за Ощадбанком збережено титул власності на його захоплене майно і активи в Криму. Простіше кажучи, Росія не тільки має сплатити визначену судом суму на користь Ощадбанку, але й повернути всю захоплену власність банку. Звісно, ми реалісти і розуміємо, що це може відбутися тільки в разі відновлення українського суверенітету над півостровом.

Подальша робота з виконання переможного рішення, яке ми здобули 26 листопада минулого року в Парижі, триває.

Ми не мали ілюзій, що Росія не визнаватиме юрисдикцію міжнародного арбітражу і самого рішення, і ми так само готові до цього.

Але перемога Ощадбанку відкрила шлях до перемоги над РФ іншим українським компаніям, насамперед державним, активи і власність яких захопили в Криму внаслідок російської окупації.

Тож далі буде.

І, я переконаний, не тільки #Париж і #Стокгольм, а й обов'язково ще буде #Гаага.

І не тільки в комерційних справах.»

Надсилаючи свою історію на emal tviy@stockholm.org.ua, автор погоджується танадає згоду на те, що історію може бути відредаговано та опубліковано Організаторами на сторінці https://www.facebook.com/Stockholm.org.ua із зазначенням імені та прізвища автора, що були вказані ним в електронному листі. Крім того, автор погоджується з тим, що публікація його історії не оплачується/ не відшкодовується Організатором. Публікація історії на сторінці https://www.facebook.com/Stockholm.org.ua не є обов'язком Організатора – Організатор залишає за собою право на власний розсуд здійснити публікацію отриманої історії або не здійснювати такої публікації.