Стокгольм - символ української перемоги. У кожного з нас знайдеться власний #стокгольм: вагомий, непересічний, здобутий всупереч обставинам.
Стокгольм - символ української перемоги. У кожного з нас знайдеться власний #стокгольм: вагомий, непересічний, здобутий всупереч обставинам.
Як я здійснив свою мрію -
ветеран АТО Олександр Швецов
Олександр Швецов
громадський активіст, ветеран АТО
На початку 2014-го я працював у Житомирі в одній з найбільших торгових компаній міста. У той час я вирішив продати свою квартиру і зайнятися будівництвом на ділянці своєї матері в приватному секторі. Щоб зняти деякі питання, пов'язані з продажем нерухомості, потрібно було прийти до військкомату за приписним свідоцтвом.

Тоді якраз пройшли трагічні події на Майдані і розгорявся конфлікт на Донбасі. І коли я прийшов у військкомат, комісар повідомив, що люди з моєю військовою спеціальністю –командир розвідувального відділення – зараз дуже потрібні на сході України. Тож, коли він запитав, чи піду я захищати країну, я не міг вчинити інакше і погодився.

Вже 31 березня 2014-го я був у розпорядженні 30-ї окремої механізованої бригади в Новограді-Волинському, після чого нас перекинули на полігон Широкий лан у Миколаївській області. Там ми пройшли таку інтенсивну підготовку, що жартома говорили, ніби з нас готують бійців спецназу.

А в перших числах травня я вже був у зоні АТО. Разом з побратимами захищали в Луганській області Сєвєродонецьк, Рубіжне, Лисичанськ, Щастя. У ніч на 4 липня ми вийшли на Веселу Гору під Луганськом. Ще не встигли окопатися, як нас атакувала сепаратистська бойова техніка і піхота. У тому бою я отримав серйозне поранення – найбільше постраждала ліва нога, і я втратив більше двох літрів крові.

Хлопцям вдалося мене відтягнути і доставити в харківський військовий госпіталь, де лікарі боролися не тільки за обидві мої ноги, а взагалі за моє життя. Її змогла врятувати тільки ампутація лівої ноги.

Пізніше був київський військовий госпіталь, де я познайомився з багатьма волонтерами.

Але переломним виявився момент, коли виходиш за стіни госпіталю і розумієш, що життя не таке яскраве, як тебе всі ці місяці переконували. Саме в цей момент багато ветеранів АТО ламаються.

Щоб позбутися гнітючих думок, я вирішив почати подорожувати. Я шукав якісь дешеві тури і вирушав у поїздки. Першим був Єгипет, потім Польща, Італія, Франція.

У мене з'явилася мрія: дати можливість побратимам побувати в цих місцях і побачити все своїми очима
Одночасно я став учасником проекту Переможці, завдяки якому побував у французькому Люрді. Це святе місце, куди щорічно з'їжджається безліч паломників. Причому багато їх прохань збуваються. Наприклад, у мене після купання в святій воді припинилися головні болі, які я вважав наслідком поранення.

Тоді у мене з'явилася мрія: дати можливість побратимам побувати в цих місцях і побачити все своїми очима.

Для цього навесні 2018-го я написав пост у Facebook і попросив відгукнутися небайдужих людей, які могли б оплатити нам вартість готелів по дорозі в Лурд і дати кошти на паливо. Відгукнувся Юрій Когутяк, меценат і керуючий партнер компанії PDG Havas Group Ukraine, який нам допоміг фінансово, а місцева влада надала комфортний автобус. Адже в поїздку вирушили майже два десятки ветеранів АТО – хтось з протезом, хтось на інвалідному візку.

Завдяки цьому імпровізованому автобусному туру по шляху до Люрду і назад мої побратими змогли прогулятися вуличками Кракова, Праги, Нюрнберга, Парижа, Генуї і навіть поплавати на гондолах у Венеції. І я бачив, наскільки вони щасливі.

Після цієї поїздки я відчув справжній кайф – допомагати побратимам. І вже в січні 2019-го здійснив свою чергову мрію – зміг організувати поїздку для 18 ветеранів АТО в Єгипет, щоб вони, як і я колись, побачили літо серед зими.

А в планах ще один автобусний тур для побратимів в Лурд і в центр паломництва в Боснії і Герцеговині – Меджугор'є. А також поїздка в паризький Діснейленд для 20 дітей загиблих воїнів АТО і їх мам.

Надсилаючи свою історію на emal tviy@stockholm.org.ua, автор погоджується танадає згоду на те, що історію може бути відредаговано та опубліковано Організаторами на сторінці https://www.facebook.com/Stockholm.org.ua із зазначенням імені та прізвища автора, що були вказані ним в електронному листі. Крім того, автор погоджується з тим, що публікація його історії не оплачується/ не відшкодовується Організатором. Публікація історії на сторінці https://www.facebook.com/Stockholm.org.ua не є обов'язком Організатора – Організатор залишає за собою право на власний розсуд здійснити публікацію отриманої історії або не здійснювати такої публікації.